Бесіду з Мариною вела Єлизавета Фещенко в рамках циклу зустрічей «Неможливо не робити». Цей проєкт присвячений історіям людей, які окрім основного бізнесу займаються гуманістичними проєктами.
Марино, запрошую вас представитись і розповісти про себе.
Я підприємиця, а за покликанням я — лідер-управлінець. У мене середній бізнес, компанія MANEZH, що вже понад 27 років виробляє сонцезахисні системи. З них більш як 13 років ми запроваджуємо систему Кайдзен. Зараз я також активно вкладаю свою енергію в артпростір та кав’ярню Morris Space, меценатський проєкт компанії MANEZH.
Люблю життя, люблю досліджувати себе, щоб ставати більш освіченою, свідомою, щасливою, радісною, вміти заробляти. Займаюсь спортом, люблю баню, збирати гриби, ловити рибу, знайомитися з новими людьми, і не можу без постійного навчання..
Як взагалі народилась ідея створення культурного простору в такий важкий час? Адже ви почали над ним працювати під час війни. Чому саме Морріс став вашим натхненням, а не хтось з українських митців, наприклад?
Насправді, Морріс і цей простір – це відображення моєї жіночої творчої частини. Мені здається, що це моє покликання. Але до нього був доволі довгий шлях: до цього проєкту я йшла десь 25 років, а сформувався він на початку війни.
Раніше в цьому приміщенні ми продавали жалюзі та штори власного виробництва. Тоді, у 90-х, ми ще займалися вікнами та сонцезахисними системами. Воно у нас знаходилося в центрі міста й завжди виділялося, тому що підхід з красою у нас був завжди і до всього. Мені важливо робити красиві речі.
Навіть коли ми тільки починали бізнес MANEZH з гаража, і ще не знали філософії Кайдзен, у нас в гаражі все було по стандартах Кайдзену: все сформовано, розкладено, підписано. В офісі у нас також був завжди гарний ремонт, гарні меблі. Тобто, краса мене завжди надихала.